Ядс Тема:Що закодовано в українській вишиванці?
1. Читання легенди «Чарівна сорочка»
Чарівна сорочка
Жив в одному селі молодий козак Захар. І з лиця гарний, і вдачі доброї – ніхто про нього лихого слова ніколи не мовив. Батька-матір шанував, старших поважав, у біді людям помагав. У тому ж селі жила дівчина Галя. І був у неї дивовижний хист до вишивання. Не було в неї дорогих тканин – шовків-оксамитів, і нитки звичайнісінькі, і полотно те, що його ткали вдома на верстаті й вибілювали на сонці. А як тішили око ці візерунки й барви! І не такі вони яскраві – більше червоного, трохи чорного й синього, а глянеш – аж очі вбирає! Дбала Галя, аби сонце не випекло тієї краси, щоб нитки не злиняли. Трави збирала, варила, вимочувала, фарби з них готувала: і з васильків, і з кінського щавлю… Її хата – мов писанка: рушники скрізь – по стінах, над дверима й вікнами, та ще над картиною, що на ній козак Мамай сидить з бандурою. Покохав козак Захар Галю, а вона його. Надумали побратися. Аж тут настала лиха година. Мов чорний крук, облетіла село тривожна звістка: ворог неподалік. Жодного парубка не лишилося в селі – всі вирушили з отаманом до куренів. Вийшли дівчата їх проводжати, дарували за давнім звичаєм вишиті кисети (торбинки для тютюну), хустки, рушники, що мали боронити козаків од злої напасті. Прийшла з дівчатами і Галя. Тривожно було їй: віщувало серце щось недобре. Однак не сказала Захарові про свої передчуття. Нехай краще їде козак з легким серцем, аби не здригнулася його рука, що триматиме шаблю. Настали неспокійні дні. Чи ж повернуться славні захисники? Одного дня надвечір з’явився в селі вершник, примчав на змиленому коні. Приніс він добру звістку: розбили козаки ворогів. Галі ж передав закривавлену хустку. Ту, що дарувала вона Захарові… Повідав гонець, що вмирає Захар на руках у своїх бойових побратимів, не допомагають йому ані зілля бабусі-знахарки, ані молитви. Майнула тоді Галя до скрині, вихопила звідти згорток та передала посланцеві. І на прощання слізно його про щось благала. Мов вихор, помчав запорожець на прудкому коні. Подав козакам згорток. Вдягнули на Захара нову сорочку, вишиту нареченою. І раптом його пригаслі очі зблиснули: побачив козак у барвистому візерункові й рідну леваду, і вишневий садок, і Дніпро-Славуту, й миле дівоче обличчя. Наче вдома побував! Провів Захар кволою рукою по барвистій вишиванці – враз повернулися до нього життєві сили. І вже не могла здолати його люта смерть. Одужав славний козак!
(Легенда зі збірки “Знайдена скарбниця” Павла Супруненка, адаптована редакцією журналу “Джміль”)
2.Розглядання зразків вишивки на рушниках, скатертинах, сорочках
тощо
Чарівна сорочка
Жив в одному селі молодий козак Захар. І з лиця гарний, і вдачі доброї – ніхто про нього лихого слова ніколи не мовив. Батька-матір шанував, старших поважав, у біді людям помагав. У тому ж селі жила дівчина Галя. І був у неї дивовижний хист до вишивання. Не було в неї дорогих тканин – шовків-оксамитів, і нитки звичайнісінькі, і полотно те, що його ткали вдома на верстаті й вибілювали на сонці. А як тішили око ці візерунки й барви! І не такі вони яскраві – більше червоного, трохи чорного й синього, а глянеш – аж очі вбирає! Дбала Галя, аби сонце не випекло тієї краси, щоб нитки не злиняли. Трави збирала, варила, вимочувала, фарби з них готувала: і з васильків, і з кінського щавлю… Її хата – мов писанка: рушники скрізь – по стінах, над дверима й вікнами, та ще над картиною, що на ній козак Мамай сидить з бандурою. Покохав козак Захар Галю, а вона його. Надумали побратися. Аж тут настала лиха година. Мов чорний крук, облетіла село тривожна звістка: ворог неподалік. Жодного парубка не лишилося в селі – всі вирушили з отаманом до куренів. Вийшли дівчата їх проводжати, дарували за давнім звичаєм вишиті кисети (торбинки для тютюну), хустки, рушники, що мали боронити козаків од злої напасті. Прийшла з дівчатами і Галя. Тривожно було їй: віщувало серце щось недобре. Однак не сказала Захарові про свої передчуття. Нехай краще їде козак з легким серцем, аби не здригнулася його рука, що триматиме шаблю. Настали неспокійні дні. Чи ж повернуться славні захисники? Одного дня надвечір з’явився в селі вершник, примчав на змиленому коні. Приніс він добру звістку: розбили козаки ворогів. Галі ж передав закривавлену хустку. Ту, що дарувала вона Захарові… Повідав гонець, що вмирає Захар на руках у своїх бойових побратимів, не допомагають йому ані зілля бабусі-знахарки, ані молитви. Майнула тоді Галя до скрині, вихопила звідти згорток та передала посланцеві. І на прощання слізно його про щось благала. Мов вихор, помчав запорожець на прудкому коні. Подав козакам згорток. Вдягнули на Захара нову сорочку, вишиту нареченою. І раптом його пригаслі очі зблиснули: побачив козак у барвистому візерункові й рідну леваду, і вишневий садок, і Дніпро-Славуту, й миле дівоче обличчя. Наче вдома побував! Провів Захар кволою рукою по барвистій вишиванці – враз повернулися до нього життєві сили. І вже не могла здолати його люта смерть. Одужав славний козак!
(Легенда зі збірки “Знайдена скарбниця” Павла Супруненка, адаптована редакцією журналу “Джміль”)
3. Створи власний орнамент для української вишиванки
Комментарии
Отправить комментарий