ЯДС Тема: Як розпізнати літо?
1. Прочитай віршик і ти дізнаєшся, яка тема цього тижня
ЛІТО
У відчинене віконце
Зазирнуло зранку сонце
І лоскоче ніжно носик
І маленькі ніжки босі.
Сяйвом сонця все залито,
В нас гостює справжнє літо,
Кольорове та яскраве,
Запашне, смішне, цікаве!
Мама літечку радіє,
Літо всіх маляток гріє,
Щоб росли вони здорові,
Наші «сонечка» чудові!
(О. Роговенко)
Запитання:
- Яка пора року невдовзі буде гостювати у нас?
- Якими словами його описує автор?
Придумайте якомога більше власних слів.
2.Пригадай:
- Скільки всього є літніх місяців?
- Назви місяців у потрібному порядку
- Скільки днів має кожен літній місяць?
- Скільки днів триває літо?
- Порівняйте кількість днів у місяцях.
3.«З чого починається літо?»
Коли одна пора року змінює іншу?
Звісно, якщо подивитися на календар, то все очевидно − пори року змінюють одна одну першого числа що три місяці. Скажімо, весна розпочинається 1 березня, літо − 1 червня, осінь − 1 вересня, а зима − 1 грудня. Але ж тварини і рослини у календар не дивляться, а завжди знають, що й коли робити треба. То як же вони дізнаються, яка зараз пора року? (Напевно, є у кожної пори в природі особливі прикмети).
- Як можна відчути літо?
- Що буває тільки влітку?
4. Перегляд медіатексту «Жива природа влітку»
https://goo.gl/aHd44Q
5. Інтерактивна гра «Ґронування»
- Що спадає їм на думку, коли вони чують слово «Літо».
Назвати прикмети літа .
Спробуйт разом із батьками об’єднати асоціативні слова у групи-грона за різними ознаками. 1.Як звучить літо?
2. Чим літо пахне?
3.Який у літа смак?
6. Вправа з ейдетики «Запам’ятай вірш про літо» (за допомогою піктограм)
Літо − квіти, літо – вітер
Літо −річка, сонце, ліс.
Море, озеро, пісок −
Для школяриків-діток
7. Вправа «Читання з передбаченням»
Запропонуйте дітям прочитати заголовок казки «Казка про зайчика і пори року».
Запитайте дітей про таке: Як ви думаєте, про що йтиметься у казці?
Літо
Весна пішла, а Зайчик сидів і гірко плакав, нічого не помічаючи навкруги. А вже почалося ЛІТО! Пташки, які зустрічали весну радісною піснею, притихли в своїх гніздах, висиджуючи майбутніх пташенят. Зайчик вирішив, що ліс завмер, очікуючи якогось лиха, і дуже налякався. У розкішних пишних шатах Літо було напрочуд привабливе. Воно підійшло до Зайчика і привітно посміхнулося. − Чому ти плачеш, маленький Зайчику? − Тому що пішла Весна, і тепер я не їстиму зелену ніжну травичку з молодими листочками кульбаби. − Спробуй мою, літню. Вона ще соковитіша і солодша. Влітку ти зможеш поласувати і кульбабою, і цикорієм, і пижмом, конюшиною, люцерною. Згодом дозрівають соняшники, злаки, кавуни і гарбузи. Хіба тебе це не радує? − Ні! − рішуче відповів Зайчик. − Я не знаю, що таке „конюшина” і „гарбузи”, і я зовсім не хочу ані бачити їх, ані куштувати! Поверніть мені весну. І Зайчик знову заплакав. Літо підняло його сильними руками і притисло до грудей, які пашіли червневим сонячним теплом. − Відпусти, відпусти, − пручався Зайчик. − Мені гаряче! Я не люблю тебе! − А ти схожий на маленького кенгуру, яких я бачило, мандруючи у далеких південних краях, − сміючись відповіло Літо. − І лапки в тебе такі ж міцні, як у них. А стрибати через струмок ти вмієш? Зайчик навіть плакати перестав і задумався. Літо поставило його на вкритий буйною зеленню берег тихого лісного струмка. З того часу, як пішла Весна, струмки у лісі стали вужчими і вже не дзюркотіли так весело, наздоганяючи один одного. Зайчик обережно підійшов до води. Потім відійшов. І раптом відштовхнувся сильними задніми лапками і стрибнув... Він легко перелетів на той бік струмка. Всі друзі Зайчика − білки, птахи, бурундуки та їжачки – заплескали, вітаючи його стрибок гучними криками. Зайчик був страшенно задоволений собою. Він стрибнув туди й назад ще декілька разів і весело засміявся. Білочка показала йому перший літній гриб-сироїжку, а бурундук почастував соковитими бруньками. Зайчику це дуже сподобалося. Тепер він не тікав від Літа, а ходив за ним услід, відкривав все нові й нові таємниці його комори і придумував нові розваги. Звірята просили Літо розповісти про далекі країни, де воно мандрувало, і про чудернацьких звірів, які там мешкають. Вони хотіли знати, що там росте і як там живуть люди. Літо розповідало і навіть обіцяло взяти із собою деяких звірів і птахів, коли знову вирушить у мандрівку, щоб і вони змогли на власні очі побачити всі чудеса далеких теплих країв. Зайчик дуже виріс за літо. Він так радів і спеці, і літньому дощику, що вже не уявляв, як можна жити інакше. Навкруги було стільки всього смачненького... Зайчик ніжився серед польових квітів, зарості яких ховали його так, що лише вушка стирчали, вдихав запах свіжого сіна і спостерігав, як дозрівають на городах кавуни і гарбузи. Він задоволено потягнувся і подумав: „Так, не дарма на світі є Літо!” І саме в цей момент Літо підійшло до нього і сказало: − Мій час вичерпався. Я вирушаю в нову подорож у південні краї. − Як? Ні! Цього не може бути! − заволав Зайчик, високо підстрибнувши від обурення. − Ти не можеш нас покинути! − Так треба. Осінь йде вслід за мною. Я уступаю їй місце. − Не хочу, не хочу, не хочу!!! − верещав Зайчик. − Не хочу ніякої осені! Я хочу, щоб завжди було літо! Літо лагідно засміялося. Його сміх був схожий на солов’їні трелі у червневий вечір, на шепіт теплого дощику в спекотний липневий полудень, на лагідний шелест листя і сяйво зір у серпневу ніч. − Ми ще побачимося, Зайчику, − пообіцяло воно. − Я повернуся.
8. Творча робота «Малюємо …»
Намалюй, або зліпити з пластиліну персонажа казки
ЛІТО
У відчинене віконце
Зазирнуло зранку сонце
І лоскоче ніжно носик
І маленькі ніжки босі.
Сяйвом сонця все залито,
В нас гостює справжнє літо,
Кольорове та яскраве,
Запашне, смішне, цікаве!
Мама літечку радіє,
Літо всіх маляток гріє,
Щоб росли вони здорові,
Наші «сонечка» чудові!
(О. Роговенко)
Запитання:
- Яка пора року невдовзі буде гостювати у нас?
- Якими словами його описує автор?
Придумайте якомога більше власних слів.
2.Пригадай:
- Скільки всього є літніх місяців?
- Назви місяців у потрібному порядку
- Скільки днів має кожен літній місяць?
- Скільки днів триває літо?
- Порівняйте кількість днів у місяцях.
3.«З чого починається літо?»
Коли одна пора року змінює іншу?
Звісно, якщо подивитися на календар, то все очевидно − пори року змінюють одна одну першого числа що три місяці. Скажімо, весна розпочинається 1 березня, літо − 1 червня, осінь − 1 вересня, а зима − 1 грудня. Але ж тварини і рослини у календар не дивляться, а завжди знають, що й коли робити треба. То як же вони дізнаються, яка зараз пора року? (Напевно, є у кожної пори в природі особливі прикмети).
- Як можна відчути літо?
- Що буває тільки влітку?
4. Перегляд медіатексту «Жива природа влітку»
https://goo.gl/aHd44Q
5. Інтерактивна гра «Ґронування»
- Що спадає їм на думку, коли вони чують слово «Літо».
Назвати прикмети літа .
Спробуйт разом із батьками об’єднати асоціативні слова у групи-грона за різними ознаками. 1.Як звучить літо?
2. Чим літо пахне?
3.Який у літа смак?
6. Вправа з ейдетики «Запам’ятай вірш про літо» (за допомогою піктограм)
Літо − квіти, літо – вітер
Літо −річка, сонце, ліс.
Море, озеро, пісок −
Для школяриків-діток
7. Вправа «Читання з передбаченням»
Запропонуйте дітям прочитати заголовок казки «Казка про зайчика і пори року».
Запитайте дітей про таке: Як ви думаєте, про що йтиметься у казці?
Літо
Весна пішла, а Зайчик сидів і гірко плакав, нічого не помічаючи навкруги. А вже почалося ЛІТО! Пташки, які зустрічали весну радісною піснею, притихли в своїх гніздах, висиджуючи майбутніх пташенят. Зайчик вирішив, що ліс завмер, очікуючи якогось лиха, і дуже налякався. У розкішних пишних шатах Літо було напрочуд привабливе. Воно підійшло до Зайчика і привітно посміхнулося. − Чому ти плачеш, маленький Зайчику? − Тому що пішла Весна, і тепер я не їстиму зелену ніжну травичку з молодими листочками кульбаби. − Спробуй мою, літню. Вона ще соковитіша і солодша. Влітку ти зможеш поласувати і кульбабою, і цикорієм, і пижмом, конюшиною, люцерною. Згодом дозрівають соняшники, злаки, кавуни і гарбузи. Хіба тебе це не радує? − Ні! − рішуче відповів Зайчик. − Я не знаю, що таке „конюшина” і „гарбузи”, і я зовсім не хочу ані бачити їх, ані куштувати! Поверніть мені весну. І Зайчик знову заплакав. Літо підняло його сильними руками і притисло до грудей, які пашіли червневим сонячним теплом. − Відпусти, відпусти, − пручався Зайчик. − Мені гаряче! Я не люблю тебе! − А ти схожий на маленького кенгуру, яких я бачило, мандруючи у далеких південних краях, − сміючись відповіло Літо. − І лапки в тебе такі ж міцні, як у них. А стрибати через струмок ти вмієш? Зайчик навіть плакати перестав і задумався. Літо поставило його на вкритий буйною зеленню берег тихого лісного струмка. З того часу, як пішла Весна, струмки у лісі стали вужчими і вже не дзюркотіли так весело, наздоганяючи один одного. Зайчик обережно підійшов до води. Потім відійшов. І раптом відштовхнувся сильними задніми лапками і стрибнув... Він легко перелетів на той бік струмка. Всі друзі Зайчика − білки, птахи, бурундуки та їжачки – заплескали, вітаючи його стрибок гучними криками. Зайчик був страшенно задоволений собою. Він стрибнув туди й назад ще декілька разів і весело засміявся. Білочка показала йому перший літній гриб-сироїжку, а бурундук почастував соковитими бруньками. Зайчику це дуже сподобалося. Тепер він не тікав від Літа, а ходив за ним услід, відкривав все нові й нові таємниці його комори і придумував нові розваги. Звірята просили Літо розповісти про далекі країни, де воно мандрувало, і про чудернацьких звірів, які там мешкають. Вони хотіли знати, що там росте і як там живуть люди. Літо розповідало і навіть обіцяло взяти із собою деяких звірів і птахів, коли знову вирушить у мандрівку, щоб і вони змогли на власні очі побачити всі чудеса далеких теплих країв. Зайчик дуже виріс за літо. Він так радів і спеці, і літньому дощику, що вже не уявляв, як можна жити інакше. Навкруги було стільки всього смачненького... Зайчик ніжився серед польових квітів, зарості яких ховали його так, що лише вушка стирчали, вдихав запах свіжого сіна і спостерігав, як дозрівають на городах кавуни і гарбузи. Він задоволено потягнувся і подумав: „Так, не дарма на світі є Літо!” І саме в цей момент Літо підійшло до нього і сказало: − Мій час вичерпався. Я вирушаю в нову подорож у південні краї. − Як? Ні! Цього не може бути! − заволав Зайчик, високо підстрибнувши від обурення. − Ти не можеш нас покинути! − Так треба. Осінь йде вслід за мною. Я уступаю їй місце. − Не хочу, не хочу, не хочу!!! − верещав Зайчик. − Не хочу ніякої осені! Я хочу, щоб завжди було літо! Літо лагідно засміялося. Його сміх був схожий на солов’їні трелі у червневий вечір, на шепіт теплого дощику в спекотний липневий полудень, на лагідний шелест листя і сяйво зір у серпневу ніч. − Ми ще побачимося, Зайчику, − пообіцяло воно. − Я повернуся.
8. Творча робота «Малюємо …»
Намалюй, або зліпити з пластиліну персонажа казки
Комментарии
Отправить комментарий